Інтерв'ю з розробником:
"Написання програми – це як писати вірші"

– З вибором моєї майбутньої професії вийшла цікава історія.

Навчався я на економічному факультеті і, як ви можете здогадатися, на той час до комп'ютерних наук мав там небагато стосунку – якщо не брати до уваги єдине на тиждень заняття на ЕОМ розміром з чималу кімнату.

ПК на той час були новинкою-диковинкою, і у виші доступ до них мали лише викладачі. До 5 курсу я бачив ПК хіба здалеку. При виконанні дипломного проєкту одним із обов'язкових пунктів була автоматизація ділянки бухгалтерії. І саме тоді, проходячи переддипломну практику на підприємстві, я реально зіткнувся з ПК та тим арсеналом засобів розробки, які були доступні. Було дуже цікаво спробувати щось написати.

Процес творення у людини в крові. Написання програми – це як писати вірші: потрібно, по-перше, знати мову, якою пишеш, по-друге – вміти вдало знаходити риму і складати слова в "робочі" конструкції. Якщо вірш комусь подобається – код працює, ти отримуєш задоволення.

Усвідомити ще зі шкільної лави, що ти хочеш бути саме розробником, звичайно ж, можна, але потрібен приклад когось зі знайомих, близьких, – щоб було кому підказати, спрямувати в потрібне русло бажання пізнавати та творити.

– Тут все індивідуально. Можна перерахувати якості, необхідні для розробника, а далі «приміряти» їх на себе або на конкретний вік.

По-перше, посидючість. Тут усе очевидно – працювати доведеться багато.

По-друге, розвинене логічне мислення. Якщо з математикою проблем немає, то, скоріше за все, із логікою у вас також порядок.

По-третє, бажано мати чітке розуміння, що це – твоє. Робота без ентузіазму не принесе у цій професії результату. Якщо в процесі роботи ви розумієте, що це не ваше – краще не мучити себе – спробуйте зайнятися чимось іншим.

І, зрозуміло, що у 50 років починати програмувати теж не варто. Не виключаю, що є таланти, які й в цьому віці можуть багато, але все ж...

– Найбільш поширений, на мій погляд, міф про розробника – що це молода, або ж не дуже, людина з величезним потягом до пива і відповідних розмірів животом. Причому розмір живота безпосередньо залежить від розміру діагоналі монітора.

Хоча... це якраз не міф))

У будь-якому разі, з урахуванням специфіки роботи, без постійного фізичного навантаження плідне життя програміста буде не дуже довгим. Тому раджу обов'язково вести активний спосіб життя – пробіжки, тренажерний зал, басейн, велосипед, лижі, а також будь-яке поєднання всього вищезазначеного повинні стати звичними атрибутами вашого життя.

– Тому що код – це результат роботи розробника, а процес – це життя. Хіба можна щось із цього не любити?

Але не варто забувати, що все-таки кохана дівчина викликає у більшості значно сильніші почуття, ніж найкрутіший код. А про пиво у п'ятницю ввечері узагалі мовчу) Але, пам'ятайте, алкоголь шкодить вашому здоров'ю. Це хтось із великих сказав, по-моєму, МОЗ)).

– До Java я довго приглядався, але остаточно перейшов до програмування цією мовою, коли побачив framework ZK. У 2004 році рішення, які пропонував цей framework, були дуже сучасними та це мене привабило в ньому.

– Правильне визначення завдання – найважливіша частина цього процесу. Всі інші "складнощі" вважаються такими тільки при нестачі досвіду, але це можна виправити.

– Ринок IT – один із небагатьох, які динамічно розвиваються в Україні. Відчувається постійна потреба у кваліфікованих розробниках, тестувальниках, адміністраторах. І навіть якщо в Україні будуть створені несприятливі умови для цієї галузі, то з урахуванням глобальності процесу інформатизації без роботи IT фахівець не залишиться.

Ми на порозі нової суспільно-економічної формації, в якій інформація буде відігравати найважливішу роль. Інформаційні технології можуть створити основу зміни суспільних стосунків – це й автоматизація фізичної праці, і доступ до величезного масиву інформації (знань) усього людства.